Можливі наслідки надмірної материнської любові

Надмірна материнська любов

Все найкраще - дітям?

Сучасне суспільство неповністю усвідомлює негативне значення надлишкової материнської любові, стверджує видатний російський психолог і письменник Олексій Некрасов у своїх численних публіцистичних статтях та наукових дослідженнях. У суспільстві склалося хибне уявлення про материнську любов. Вважається нормальним для жінки присвятити своє життя дітям, ставити дітей у сім'ї на перше місце, жертвувати собою заради дітей і всіляко опікувати їх ледь не до старості (що особливо характерно для української дійсності). А тим часом, стверджує він, ставлячи дітей на перше місце в загальній системі життєвих цінностей, жінка добровільно стає на шлях руйнування власної сім'ї і надає величезну «ведмежу послугу» своєму гаряче коханому чаду.

Чи любов це?

У так званої материнської любові часто присутні дуже багато прихованих почуттів, зі справжньою любов'ю мало що мають спільного:

• Почуття власності, яке виражається у впевненості, що дитина «моя» до кінця життя. Дитина - не ваша річ і не ваша власність. З вашою допомогою вона прийшла у цей світ, а після цього вона стала повноцінною вільною людиною.
• Егоїзм і турбота про власний достаток. Впевненість у тому, що дитина неодмінно «повинна» допомагати і забезпечувати в старості, горезвісний образ «склянки води».
• Проекція власних невдач і нездійснених життєвих сподівань. Прагнення реалізувати в дитині свої нездійснені бажання, мрії, зробити її такою, якою мати хотіла б бути сама, та не стала або через слабовілля, або через лінь.
• Жалість. Жаліючи дитину, мати намагається вберегти її від будь-яких помилок, зробити все самій, розвиває в ній такі якості, як інфантилізм, несамостійність, пасивність по житті, прагнення весь час «виїжджати» за рахунок інших і на когось сподіватися.

Таким чином, в деякому роді фанатичну материнську любов скоріше можна назвати лише материнським почуттям.

Результати надмірної материнської любові

Вони можуть проявлятися наступним чином:

Дитина стає повністю залежною від матері. Вона ніколи не зможе досягти емоційної і ментальної зрілості і назавжди залишається в «плаценті» матері, що не дасть їй, в свою чергу, побудувати гармонійні відносини у власній родині, якщо така взагалі буде.
Вимоги надмірно улюбленої дитини нескінченні. Вона буде постійно буде хотіти більшого - більше уваги, більше задоволень, більше іграшок і т.д. Коли таким дітям відмовляють, вони починають нити і скаржитися. Дитина неодмінно виросте егоїстичною і буде чекати в тій же мірі уваги від інших людей у ​​своєму житті. Коли вона зрозуміє, що інші люди не збираються надавати їй стільки уваги, яку вона звикла отримувати, вона часто не може винести розчарування. Часто такі люди втрачають впевненість у собі, спиваються і т.д.

До чого призводить надмірна материнська любов

Перекіс в системі життєвих цінностей

Більшість проблем у сучасних сім'ях виникає через те, що дитина або діти стають для жінки важливіше чоловіка, стверджує Олексій Некрасов. Варто зрозуміти, що головне призначення шлюбу для жінки - це зовсім не народження і виховання дітей, а розкриття власної індивідуальності і жіночої суті, самовдосконалення завдяки любові до чоловіка. «Повірте, дитині не настільки важливо, щоб вся ваша неосяжна любов була спрямована на неї», - стверджує він. Для того, щоб в сім'ї виросла гармонійна, впевнена у собі людина, необхідно, щоб відносини між батьками були також гармонійними і повними справжньої любові. А коли жінка ставить дитину в сім'ї на перше місце, не уникнути проблем. Чоловік відчуває себе зайвим у родині. «Засунутий» з природного для нього першого місця чоловік не зможе також повноцінно реалізуватися ні на роботі, ні в суспільстві. Приниження батька неодмінно проявиться і на дітях. Надалі у дочки будуть з'являтися чоловіки, які будуть її принижувати, а син за прикладом батька виросте безвольним і інфантильним. Ось чому мудрі батьки, які хочуть справжнього щастя своїм дітям, займаються власними стосунками.